Архів теґу: Профілактика

Наші медики застерігають та настійливо просять громадян перевіритися щодо дотримання календаря щеплень проти дифтерії

Профілактика здійснюється за допомогою вакцинації. Ефективність сучасних вакцин становить 95-100%. В даний час імунізація населення – це найефективніший спосіб запобігти виникненню дифтерії. Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться за віком: у 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення). Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), наступну у 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену ( АДП-М).

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, яка характеризується токсичним ураженням серцево-судинної, нервової систем та надниркових залоз, а також запальним процесом з фібринозним нальотом, який знаходиться в місці входу інфекції.

Раніше дифтерія була в основному захворюванням дитячого віку. Зараз все змінилось – на дифтерію хворіють як діти, так і дорослі.

Ураження життєво-важливих органів та систем організму може привести до смерті хворого, особливо при несвоєчасному зверненні за медичною допомогою та пізно початому специфічному лікуванні.

Збудником дифтерії є мікроб – так звана дифтерійна паличка (Coreynebacterium diphteriae). Збудник дифтерії виділяє токсин з нейропаралітичними (руйнує оболонку нервів) та гемолізуючими (вражає еритроцити) властивостями.Вхідними воротами інфекції частіше всього є слизові оболонки ротоглотки, гортані та носа. В рідкісних випадках збудник дифтерії проникає в організм через кон’юктиву ока, шкіру, рани або слизові оболонки статевих органів.Джерелом збудника дифтерії є хворі та безсимптомні носії (особи, у яких збудник міститься в організмі, але не викликає хвороби). Особливо небезпечні хворі дифтерією ротоглотки, так як вони найбільш активно виділяють збудника хвороби в зовнішнє середовище при диханні, кашлі та чханні.

Інкубаційний період триває 2-10 днів. Хвороба починається з нездужання, підвищення температури до 38-39°С, появи плівок білуватого кольору на мигдалинах і зіві. У випадку токсичної форми характерними є токсичні набряки обличчя і шиї, набряк слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Смерть настає від задухи і зупинки серця.

Крім класичної дифтерії зіву (кожні дев’ять з десяти випадків) зустрічаються також і інші форми інфекції – дифтерія ран, слизової очей, шкіри, носа, піхви.

Ускладненнями дифтерії можуть бути: міокардит (запалення серцевого м’яза), поліневрит (множинне ураження нервів), паралічі, погіршення зору, ураження нирок. Перші два є найпоширенішими.

Лікування проводиться специфічною протидифтерійною сироваткою, що містить антитоксичні антитіла, та антибіотиками.