Вчора був у військкоматі. Зважаючи на масштабність цієї хвилі мобілізації вирішив написати що до чого і як? Отож, ситуація наступна. Ніхто не каже, що ми Вас викликали перевірити Вашу «дату народження» чи номер телефону. Усім прямо і відкрито: «Наші хлопці на Сході вже четвертий місяць і їх треба замінити». Процедура проходить так. Спочатку кожен заповняє невеличку анкету. У ній найголовніші питання чи готовий служити і як: по контракту чи лише по мобілізації? Також запитують чи є кредити. Треба вказати лише банк, суму боргу не потрібно. Ті хто готові та здорові беруть повістку на збори. Хто не готовий чи хворий на місці проходять комісію. Медогляд проводиться поверхневий. Усім у кого є більш-менш серйозні захворювання дають скерування у поліклініку для додаткової діагностики та підтвердження.
Умови служби
Рядовим, сержантам обіцяють на час мобілізації зарплату 2,5-3,5 тис. грн залежно від кваліфікації, офіцерам – від 3,5 тис. Коли людина потрапляє у зону АТО, зарплата збільшується у 2 рази. Підготовка та злагодження відбуваються на базі 80-го окремого аеромобільного полку (той що у Львові на Стрийській) та у Старичах. Тривають збори від 2 тижнів до 1 місяця. Після цього сформовані з’єднання відправляються на ротацію у зону АТО.
Щоб Ви розуміли порядок цифр. За моїми підрахунками, вчора у військомат прибули десь чоловік 60, з них не менше 20-ти взяли повістки на збори (до речі, починаються у четвер). А скільки було необхідно розіслати повісток щоб ті 60 прибули у військомат мені не відомо. Знаю лише що по Гійче у неділю було розіслано 5 повісток (усі офіцери запасу), в понеділок 4, а у вівторок мали ще 7 роздати.
Помітив таку закономірність, що люди які готові до мобілізації дуже стримані і мало говорять. Ті ж хто не хоче йти служити – навпаки: повсюди говорять як все погано, що нічого немає, керівництво продажне, «Чому не вводять військовий стан? От, якби ввели, тоді я б одразу і без повістки пішов!» Яскравий цьому приклад, Андрій з Куликова з яким я разом проходив комісію. В очікуванні за різними підписами та печатками ми з ним потратили не менше 2 години. Андрій весь час не охоче розмовляв. Я подумав, що він засмутився що його беруть до армії і прямо спитав в чому справа? А він каже що ніколи в армії не служив і на військовій кафедрі не був. Минулого тижня прийшов записався добровольцем. А зараз його не беруть, бо є якась серйозна хвороба.
Як писав Макіавеллі «війни неможливо уникнути, її можна лише віддалити, вибираючи собі суперника». Тому від себе додам. Якщо всі будуть відмовлятися тоді війна швидко прийде безпосередньо у наші села. І рубіж оборони тоді вже напевно проходитиме по україно-польському кордоні. А тих хто залишатимуться й далі вдома візьмуть у загони освободітелей Велікой Новороссии. І вже тоді вони нікуди не дінуться від війни. Тому так як той хто хоче бути заможним, має думати наперед. Так і тут: хочемо бути справді вільними маємо готуватись завчасно, а не жити одним днем. Дуже сподіваюсь що історія нас хоч трошки чогось навчила.
30 липня 2014 року Іван Івануса